Aнтивоєнні вірші відомого індійського поета Судхакара Гайдані у перекладі українця Сергія Дзюби

 
Судхакар Гайдані
 
 
Міжнародне співробітництво
 
Вірші українців перекладені мовою маратхі, а Сергій Дзюба переклав твори поета з Індії
 
Народні поети України Тетяна та Сергій Дзюби продовжують активне співробітництво з відомими письменниками та перекладачами в Індії. Нині поезії подружжя з Чернігова перекладені чудової мовою маратхі. Це – мова народу маратхі. Нею говорять понад 83 мільйонів людей переважно в Індії та на острові Маврикій (держава в Індійському океані на схід від Мадагаскару), також нею спілкується численна діаспора – в США, ОАЕ, Англії, Австралії, Сінгапурі, Ізраїлі та ін.
Маратхі – індоарійська мова, одна з 22 офіційних мов Індії, належить до 20-ти найпоширеніших мов світу. Це – головна мова штату Махараштра в Індії. Мова народу маратхі має давні літературні традиції. Перша писемна пам’ятка, котра збереглася до наших днів, – це надпис на гігантській статуї в місті Шраванабелагола на півдні Індії (їй понад тисячу років). Найвідоміший середньовічний письменник мовою маратхі – Днянешвар, якого надзвичайно шанують в Індії. Основне заняття народу маратхі – землеробство.
Перекладач віршів українців чарівною мовою маратхі – відомий поет з Індії Судхакар Гайдані (Sudhakar Gaidhani). Сергій Дзюба також переклав його вірші українською.
 
 
Це – 86 переклад творів Сергія і Тетяни Дзюби мовами народів світу.
 
А тепер – антивоєнні вірші відомого індійського поета Судхакара Гайдані у перекладі українця Сергія Дзюби.
Судхакар Гайдані (Sudhakar Gaidhani)
 
«Немає більшої милості в світі,
ніж ненасильство!»
 
Відомий поет з Індії. Закінчив Університет Нагпура (Махараштра). Магістр. Рідна мова – маратхі, а його вірші перекладені кількома мовами. Лауреат багатьох державних, національних та міжнародних нагород, зокрема має Всесвітню медаль у галузі культури «Срібний хрест» від Всесвітньої спілки поетів (Італія), міжнародну відзнаку «Willium Blake» від «Contact International Journal» (Румунія, цей журнал присвятив номер за жовтень-грудень 2021 року його поезії). Муніципалітет Хапа-Сіті, де народився Судхакар Гайдані, відкрив прекрасний сад площею два гектари на його честь, коли Всесвітня академія мистецтв і культури (США) вшанувала поета з Індії Почесним ступенем доктора літератури в галузі літературознавства. Його твори знаходяться в світових бібліотеках, зокрема в Бібліотеці Конгресу (США, м. Вашингтон). За поданням президента Міжнародної літературно-мистецької Академії України Сергія Дзюби та відомої письменниці, громадської діячки, академіка, Принцеси Ловелін Ейо з Нігерії, Судхакар Гайдані отримав Міжнародну літературну премію імені Генріха Бьолля (Німеччина, 2022). Нагороджений Почесним дипломом Міжнародної літературно-мистецької Академії України за власний творчий доробок та популяризацію української літератури в Індії.
 
 
***
 
О, королівський птаху,
ти владарюєш, пурхаєш
політичними вітрами,
але чи усвідомлюєш свою
скороминучість?
 
О, королівський птаху,
авжеж, можна передбачити
бурю,але як же дізнатися,
кого саме вона тепер тут
спустошить?
 
О, королівський птаху,
роками ти сидиш на своєму
звичному троні; та чи це
означає, що ти володієш
мистецтвом управління?
 
О, королівський птаху,
легко керувати терором,
коли хижо виснуть мечі
над міськими вулицями
та скверами.
 
Це діє, доки народ
не вийде з покори.
 
 
***
 
Здавалося б, стільки вогню
в печі їхніх очей;
та це – лише омана,
адже гнобителі народів
самі стають попелом.
 
 
***
 
Війни починає не народ,
а божевільний правитель,
у якого замість душі –
лише дірка від бублика,
хоча він уявляє себе месією.
 
Він не вміє страждати,
хоча йому дошкуляє
постійний біль власного тіла;
саме тому йому подобається
смак «гарматного м’яса».
 
Його солдати не думають –
вони виконують наказ
і лізуть, немов таргани, –
не випрошуйте у них життя
та не показуйте їм спини!
 
Не чекайте, доки кравець,
який чомусь запізнюється,
пошиє вам зручну військову
форму, – завжди бороніть
найцінніше – свою свободу.
 
Навіть якщо вас менше,
хоробрий лев – могутніший
за войовничу сороканіжку;
божевільний правитель ще
не знає, що він – мертвий.
 
***
 
Коли нація повстане,
щоб врятувати свою честь,
немало чоловіків втечуть,
мов полохливі щури.
 
Найбільшими боягузами
зазвичай стають хвальки,
які накивають п’ятами,
лише запахне смаленим.
 
Легко бути патріотом
на віддалі: сидіти у мушлі
й думати: «Хай за мене
воюють інші».
 
Авжеж, є такі чолов’яги –
нікчемні слимаки;
тому жалійте відважних,
за яких не соромно.
 
 
***
 
Поспішайте, промийте рани
на серці нашої доброї Землі,
щоб воно враз не розірвалося
від усіх пекельних страждань;
бо одненька планета – це все,
що ми, смертні, взагалі маємо.
 
 
***
 
Земля вже наразі не рухається,
вона просто залишається на місці,
здригається від жахливого болю;
а люди сперечаються – гарматами:
 
«Це – моя земля до того живоплоту»,
«А моя – починається з каменю»…
Отак вони позначають свою землю,
якою поки що володіють.
 
Подумайте про ліву і праву руки,
раптовий поділ тіла на шматки…
Авжеж, панове, всі війни на світі –
такі ж потворно недолугі та марні.
 
 
***
 
Дитино, дерево не лічить
свої отримані рани, – його
розтерзана душа прощає
сокиру, яка безжально б’є.
 
Дерево знає: воно – не вічне,
а та сокира – всього лише
знаряддя праці, яке виконує
звичну роботу.
 
Дитино, немає більшої
милості в світі,
ніж ненасильство!
 
Судхакар Гайдані (Sudhakar Gaidhani)
 
З маратхі українською переклав Сергій Дзюба
 

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s